Національний соціалізм

Націонал-соціалізм – це особлива і повністю оригінальна концепція соціалістичної держави – НС-держави. У чому суть націонал-соціалізму? У його відношенні до питання про експлуатацію. Всі «соціалізми» беруть свій початок у роботах Сен-Сімона і Фур’є, які розуміли під соціалізмом відсутність експлуатації. Таким чином, соціалістична держава – це зовсім не та держава, в якій відсутня приватна власність на засоби виробництва, а держава, в якій відсутня експлуатація людини людиною.

Однак ліваки експлуатацію завжди трактували, як використання найманої праці. Тобто з точки зору марксистів, якщо якась людина володіє засобами виробництва (верстатами, комп’ютерами, автомобілями) і наймає інших людей за зарплату, щоб вони обслуговували ці засоби виробництва, то така людина є експлуататором, оскільки отриманий прибуток повністю привласнює собі. З точки зору марксизму, боротися з такого роду експлуатацією потрібно усуспільненням приватної власності.

Одним з перших, хто поставив під сумнів такий марксистський підхід – був Беніто Муссоліні. В молодості Муссоліні був членом Італійської соціалістичної партії, яка входила в 2-й Інтернаціонал. Можливо, хтось пам’ятає відомий діалог з фільму «Чапаєв», що став джерелом безлічі анекдотів? У фільмі комісар Фурманов жартує над нібито дурнуватим Чапаєвим: «Ти за який інтернаціонал – за другий чи третій?» У третьому був Ленін. А от у другому, Муссоліні, якого, звичайно, в той час мало хто знав. У листопаді 1914 року Муссоліні був виключений з Італійської соціалістичної партії. А в березні 1919 року створив «Союз боротьби» («Фашіо ді компатіменто»), що дав назву партії.

Муссоліні відмовився від марксистської, лівої інтерпретації вирішення питання про експлуатацію, запропонувавши ідею корпоративної фашистської держави. Суть ідеї Муссоліні – корпорація. Корпорація – це щось на кшталт сім’ї, всередині якої всі протиріччя між роботодавцем та найманими робітниками усуваються тим, що вони спільно працюють в ім’я загального результату. Фашистська держава Муссоліні була соціалістичною за своєю суттю, оскільки пропонувала інструмент боротьби з експлуатацією. У березні 1922 року з Муссоліні зустрічався правий соціаліст-революціонер Борис Савінков, що дав високу оцінку фашистській ідеї, що дало поштовх до створення російських закордонних фашистських організацій. Зрозуміло, що такий видатний соціаліст, як Савінков, який вів нещадну війну з більшовизмом, не став би рекламувати Муссоліні, якби не бачив соціалістичну сутність фашизму.

Інший підхід до вирішення питання про експлуатацію людини людиною запропонував націонал-соціалізм і його автор – Рудольф Юнг. Щоб зрозуміти суть запропонованого Юнгом революційного підходу, розберемо сам термін «експлуатація».

Що таке, власне, експлуатація? Існує ряд визначень, але всі вони сходяться в тому, що експлуатація – це присвоєння результатів праці однієї людини іншою людиною. Якщо людина працює сама на себе, то, начебто, ніякої експлуатації немає – адже не може ж людина сама себе експлуатувати. Ну а якщо людина працює на свою сім’ю? Наприклад, в селі діти залучаються батьками в особистому господарстві. Чи можна сказати, що мати, яка змушує свою дочку доїти корову, експлуатує її? З точки зору марксизму, якщо довести ідею до логічного абсурду – так, мати експлуатує дочку, тому що змушує її трудитися, а зарплату їй не платить. Але зі здорової точки зору – ніякої експлуатації немає.

Ну а якщо ця ж сама дівчинка буде виконувати ту ж саму роботу – доїння корів – в іншій родині. Це буде експлуатацією? Так, якщо її праця не оплачується, – то це експлуатація. Чому ж в одному випадку праця не є експлуатацією, а в іншому точно такому ж праця – експлуатація? Та тому, що в першому випадку дівчинка трудиться на свою сім’ю, але оскільки сама є частиною сім’ї, то працює, в тому числі, і на саму себе. А в другому випадку вона трудиться на чужу сім’ю, тобто сама ніяких благ від цієї праці не отримає, тому можна говорити про експлуатацію.

Перш ніж перейти до розгляду концепції націонал-соціалізму, розберемо ще один термін – паразитизм. Що це таке? Очевидно, що паразитизм – це особливий вид прихованої експлуатації. При паразитизмі експлуатована людина не підозрює про факт експлуатації, вона не відчуває, що своєю працею приносить користь якійсь іншій людині. Причому, друга людина – паразит – анітрохи не дбає хоч про якусь мінімальної користь для експлуатованого, а іноді абсолютно спокійно готова привести його до загибелі. Тобто, якщо так званий експлуататор привласнює собі якусь частину праці працівника, але все ж оплачує його роботу, причому на прийнятному для працівника рівні, то паразит своєю паразитарною діяльністю завдає експлуатованому явної шкоди без будь-якої компенсації.

Ну а тепер повертаємося до націонал-соціалізму. Рудольф Юнг стверджував – і це було революційне осмислення соціалізму, – що в економіці будь-якої держави відбуваються процеси двох типів: творчі і паразитарні. Творчі процеси – це такі процеси, які приносять користь всьому народу. Відповідно, паразитарні процеси – це процеси, що завдають народу шкоду. Експлуатація виникає в тих галузях діяльності, які відповідають паразитарним процесам, а в творчих процесах експлуатації немає.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *